Віктор Забіла. Співи крізь сльози. Поезії. 1906 р.

Віктор Забіла (1808—1869) — український поет-романтик. Вірші почав писати в середині 30-х pоків, але тільки деякі з них надруковані за життя поета. Три його вірші опублікував Євген Гребінка у 1841 в альманасі «Ластівка», а видрукована на початку 40-х збірка з невідомих причин не дійшла до читача (єдиний примірник, без титульної сторінки, виявив у 1936 літературознавець Є.Кирилюк). Прижиттєвими публікаціями Забіли є два вірші, надруковані у 1857 в «Черниговских губернских ведомостях». Повну збірку творів — «Співи крізь сльози» — видано в 1906 році у Львові заходами Івана Франка. Тим часом вірші поета були добре відомі в народі, поширювались у рукописних збірках, виконувались як народні пісні. «Гуде вітер вельми в полі» та «Не щебечи, соловейку» покладено на музику Михайлом Глінкою. До своїх віршів «Не плач, дівчино», «Голуб», «Човник» та інших Забіла сам створив мелодії. Джерелом глибокого ліризму його поезії є народна пісня, її образні і мовні багатства. У багатьох віршах («Зовсім світ перевернувся», «Маруся», «Сирота» тощо) поет порушував тему соціальної нерівності; йому належать також гумористичні поезії, що є обробкою народних оповідань у бурлескному стилі («Остап і чорт», «Весілля»), твори на побутову та історичну тематику, послання знайомим. Іван Франко відзначав помітний внесок Віктора Забіли у розвиток української поезії і ставив його в ряд найталановитіших сучасників Тараса Шевченка. Забіла дружив з Шевченком, зустрічався з ним під час поїздок останнього по Україні, а взимку 1847 Шевченко деякий час жив на хуторі Забіли Кукуріківщина, намалював його портрет. У повісті «Капитанша» Кобзар з симпатією зобразив Забілу під іменем Віктора Олександровича, його вірші, відібрані жандармами у Шевченка при арешті у 1847, в протоколі допиту названо пасквільними. Формат 14,5х21,5 см, 44 стор., з них: 1-10 стор.-передмова Івана Франка, 37-44 стор.-біографія В.Забіли. До віршів «Не щебечи, соловейку» та «Не плач, дівчино» подані мелодії. Картонажний перетин поч. XX ст., збережена видавнича м'яка палітурка. На форзаці - наклейка і відбиток печатки бібліотеки Черновицького ун-ту (нім. мовою). Львів, друкарня наукового тов-ва імені Шевченка, 1906 р.

Видавнича обкладинка.